Одним з творців масонства в Україні був легендарний лицар Яків / Джеймс / Кейт, шотланскій лорд Кінгстон і Кантор. Він народився в 1696 р. і був молодшим братом Джона Кейта-Кінгстон-Кантор-борця за незалежність Шотландії та масонського гросмейстерів Англії і Шотландії. В 1725 р. він наймається на військову службу до Іспанії для того, що б будувати масонські ложі в цій державі, а в 1728 р переходить на службу в Російську імперію і призначається підполковником Ізмайловського полку. У 1734 р Я. Кейт потрапляє в Україну, де командує об’єднаним військом з російських полків і українських козаків, командує російсько-українським військом при облозі фортеці Очаків. В 1736-1738 рр. він організовує оборону України від нападів татар і турків. В 1739-1741 рр. Я. Кейт -Управітель Малоросії / наказний гетьман українських козаків /. Незважаючи на своє шотландське походження, Я. Кейт відстоює автономні права України, осмикує шовіністів і намагається перешкодити пограбуванню України. Він присвячує в масонство деяких представників української козацької аристократії. З 1739 Я. Кейт стає гросмейстерів масонської провінції України та Росії, Білорусії (Великим Провінційним Майстром). Я. Кейта вважали в Україні мудрим, чесним і благородним керівником. У 1747 р Я. Кейт звільнився з російської служби і переходить на службу до короля Пруссії Фрідріху ІІ, який був главою масонів Німеччини. Я. Кейт став найближчим радником короля, маршалом Пруссії. Однак в 1758 році гине в бою. Джеймса Кейта відрізняли мужність, військовий талант, високі моральні якості. В масонських піснях вказувалося, що Я. Кейт «Вогонь священний в Русі возжег. Храм премудрості поставив. Думки і серця виправив. І в нас братство затвердив». У 1731 р. спільно з капітаном Джоном Филипсом / провінційним гросмейстерів / він заклав основи московської ложі як відділення Великої ложі з центром в Англії. В 40-х рр. ХУІІІ ст. на Західній Україні польські шляхтичі стали створювати масонські ложі. Західна Україна так і залишилася до ХХ в. частиною польської масонської провінції де головну роль грала польська шляхта / ложі «Трьох братів» у Вишнівці, «Трьох богинь» в Львові і ін. / Однією з блискучих фігур тієї епохи і мабуть найвідомішим українським масоном був останній український гетьман, граф К. Г. Розумовський /Розумовський//1728-03 рр./. Відомий дотепник, філософ, покровитель наук і мистецтв, друг Ломоносова, Сковороди, Моцарта, ще юнаком стає президентом Російської академії наук. У 1750 р відроджується гетьманське правління в Україні і гетьманом обирається К. Розумовський. Навколо нього утворюється група реформаторів-масонів з українських шляхтичів: секретар гетьмана Мартос, шляхтичі: Качубей, Дараган, Закревський, Полетика, Апостол, Гамалія, Капніст, Родзянко, Ханенко … Вони мріяли про масонської Україні, про перетворення козацтва в лицарський орден, намагалися створити перший в Україні університет, відродити вольності України, ввести в Україні спадкове гетьманство роду Розумовських. Серед «пташенят» Розумовського були видатні вчені, члени масонських лож. Григорій Сковарода /1722-94 рр./ І Семен Десницький /1740-89 рр./ Про першого ми знаємо багато чого і те, що його філософія була практично масонської і те, що він, найімовірніше, був членом масонської ложі «Безсмертя» / заснована в Києві 1784 / хоча масоном став ще в 50-і рр. ХУІІІ ст. С. Десницький – син козака з Ніжина, навчався в університеті Шотландії. Завдяки масонським зв’язкам він був приятелем Блейка, Сміта, Міллера, Новикова. Семен Гамалія / 1742-1822 /-учень Г.Сковороди, видатний філософ-містик. Він походив із шляхетського козацького роду, Гамалія закінчив Києво-Могилянську академію, згодом служив в Сенаті. Він перевів твори Якова Беме, писав філософські трактати й вірші. Учнями Г.Сковороди були так само масони: літератор і історик М. Антоновський і біограф Г.Сковороди М. Ковалинський, ректор Московського університету, творець вітчизняної агрономії Антін Прокопович-Антоновський. У Києві в 80-90 роки виникають ложі «Безсмертя», «Три колони», в Кременчуці, Дубно та Житомирі виникло по дві ложі …
На початку ХIХ ст. приналежність до масонів стало правилом хорошого тону в середовищі аристократії України. Виникає «Волинська ложа», ложа «Йордан» у Феодосії /одним із засновників був Ланжерон/, ложі в Катеринославі, Луцьку, Острозі, Полтаві, Харкові, Буцьківка, Кам’янці-Подільському, Чернігові, Ніжині, Миколаєві, Вінниці, Немирові, Кремінчуге та ін. містах. На Слобожпнщіне масонською організацією була «Паліцинская академія» в яку входили послідовники Г.Сковороди. З масонством було пов’язано і «Малоросійське таємне товариство». Це товариство, створене масоном В. Лукашевичем ставило своєю метою відродження незалежності України. У Харкові перші масони з’явилися після приїзду туди в 1764 р. професора, містика Виганда. У харківській ложе «Вмираючий сфінкс» перебували піклувальники Харківського університету А. Перовський та З. Карнєєв, видатний український письменник П. Гулак-Артемовський. Та й сам університет в Харкові був створений стараннями масонів. З 1825 р. керівником харківських масонів став попечитель університету О. Перовський – спадкоємець славного роду Розумовських. У 1841 р. масон П. Гулак-Артемовський став ректором Харківського університету. Полтавська ложа «Любов до істини» об’єднала аристократів і діячів мистецтва. У ній виділялися В. Капніст – відомий поет і громадський діяч, В.Григорович – викладач Академії мистецтв, А.Велічко- видатний матіматік, І.Котляревський – основоположник української літератури. В ложі було безліч вищих чиновників канцелярії малоросійського генерал-губернатора М. Рєпніна, який очевидно був сам масоном. Князь М.Рєпніна мав репутацію ліберала і «українського автономіста» і був одружений на дочці гетьмана-масона Розумовського, протегував І.Котляревському і Т.Шевченко. Київська ложа «Об’єднаних слов’ян» свою ментальну роботу з’єднала з розвитком та пропагандою слов’яно-Федералістичні ідей, виступаючи за державність слов’янських народів. Західна Україна та Правобережжя у першій третині Х1Х ст. продовжували перебувати під юрисдикцією польських масонських лож. Ці ложі були політизовані і представляли собою центри національно – визвольної боротьби польського народу. Так «Національне масонство», «Патріотичне товариство» і «Лицарі храму» домагалося відтворення Великої Польщі.
У 1822 р. масонські ложі в Російській імперії були заборонені. Ряд декабристів, ок. 120 людей, були, свого часу, масонами. У їх числі і керівники змови. Цей факт підштовхнув Миколи І повторити указ про заборону масонських лож в 1826 р. Довгий час вважалося, що на цьому історія масонства в Україні закінчується. Але в дійсності масонство пішло в глибоке підпілля і практично відмовилася від системи лож на Україні. Окремі масонські майстри проводили ініціації лічених новачків і жодним чином не поширювали інформацію про масонстві. Відомо, що в 40-і рр. Х1Х в. до масонів належав балтський поміщик С.Деніско. Є підстави вважати, що Кирило-Мефодівское братство перебувало під масонським впливом і присвяченими в масонські таємниці були П.Куліш і Т.Шевченко. У другій половині Х1Х ст. серед українських масонів ми зустрічаємо М. Драгоманова, основоположника українського визвольного руху.
Як потужне суспільно-політичний рух масонство почало відроджуватися на початку ХХ в. Створення перших українських і російських лож пов’язано з професором М. Ковалевським, одним із засновників соціології та паризької Вищої школи суспільних наук. Він був визнаним лідером російських лібералів, членом Державної Думи. У той час в Україні вже існували масонські ложі: «Святий Володимир» в Києві, «Любов і вірність» в Полтаві. В 1900-1905 рр. в Україні відкриваються ложі: в Києві-«Велика ложа України», «Північне сяйво», в Харкові – «Шевченко», в Полтаве- «Кирило-Мефодій», в Чернігове- «Братство». У 1900 р проходив перший Український масонський конгрес на якому були представлені, крім перерахованих, масонські ложі Одеси, Житомира, Кам’янця-Подільського. Одеськими масонами були відкриті ложі: «Істина», «Святий Йордан», «Зірка Сходу». В Харківську ложу «Відродження» входили: керівник Тимчасового уряду О. Керенський, М.Ковалевський, В.Немирович-Данченко, генерал-губернатор Лоріс-Меліков і ін. До 1919 р. масонські групи існували в Катеринославі / Дніпропетровську /, Вінниці, Ялті , Херсоні, Рівному, Бердичеві…Найбільш впливовими на Україні були ложі: «Київська зоря – Правда» і «Велика ложа». В першу входили: барон Ф.Штейнгель, член Державної Думи А.Вязлов, лідери українського політичного руху М.Грушевський, С.Єфремов, А Ніковський, В.Прокоповича, І.Шраґ … У «Великій ложе» складався Симон Петлюра, а в ложі «Нарцис» – майбутній гетьман, генерал П. Скоропадський. Мартіністская ложа «Нарцис» патронувала ложі містичного масонства: «Йордан» (Феодосія), «Північне сяйво» (Київ), «Кирило і Мефодій» (Полтава). В одному тільки Києві, перед 1917 р., було близько двадцяти лож і ок. тисячі масонів. На початок 1917 р. масонські ложі Росії були, в більшості своїй політизовані і знаходилися під керівництвом лож «Великого Сходу Франції». Велика кількість «партійців» (октябристів, кадетів, есерів, народних соціалістів, прогресистів), що склали кістяк масонських лож, штовхали рух до вирішення складних соціальних, політичних, морально – етичних проблем за допомогою революції. Одним з найактивніших масонських лідерів передреволюційної Росії був А. Керенський. Від імені центрального масонського Конвенту він контролював ложі України. Українські ложі вважалися найбільш сильними, численними в імперії і відігравали важливу роль у виробки масонської стратегії і тактики для всієї імперії. У 1914 р в Києві було створено Обласний Рада масонських організацій (для українських територій). Більшість лож належало «Великого Сходу», але були окремі ложі регулярної «Великої ложі» і мартинистов. У 1912 р. відбувся перший Конвент масонських лож Російської імперії, на якому головував майбутній лідер Тимчасового уряду, а в 1912 р. заступник голови Державної Думи М. Некрасов. На вимогу М. Грушевського, який займав провідні місце серед української масонерії, створену Конвентом організацію назвали «Великий Схід народів Росії». У 1916 р. українські масони зібрали кошти на революцію, а в березні 1917 р. масони України мирно перехопили владу у царських адміністраторів. М. Грушевський став головою Центральної Ради, А.Ніковскій -Товариш глави Центральної Ради, барон Штейнгель- членом Національного конгресу. По лінії державної влади масонами були: комісар Києва Василенко, начальник Київського військового округу Оберучев, глава Київської та Правобережноукраінской судової палати Грігоровіч- Барський. Масони – українці М. Терещенко та Н. Василенко стали відповідно міністром фінансів і товаришем міністра освіти в Тимчасовому уряді. Однак, з літа 1917 р. між масонами налаштованими на збереження «великої Росії» і масонами, що ратували за українську незалежність, виникли серйозні суперечності, які привели незабаром до розвалу зв’язків між масонами Петрограда та Києва. М. Грушевський і його однодумці пішли на конфлікт з Керенським в питанні створення національної держави. Крім лож, якими керували Грушевський і Штенгель в Києві існували ложі містичного масонства: «Астрея», «Нарцис», «Андрія Первозванного», у Львові ложа «Єдність». У другій половині 1917 р. масонів України намагаються об’єднати два нових лідера: адвокат С. Маркотун і глава військового секретаріату С. Петлюра. В наприкінці 1917 р. почалося створення нової незалежної від «Великого Сходу народів Росії» національної масонської системи – «Великої ложі України», яку очолив Великий майстер С. Петлюра. В наприкінці 1917 р. центр діяльності масонства був перенесений до Києва, у зв’язку із захопленням Москви і Петрограда більшовиками. Назва «Великий Схід народів Росії» було замінено новим- «Масонство народів Сходу Європи». На початку 1918 р. до київського «Обласній раді масонських організацій» перейшли права Верховного Ради масонства. Генерал П. Скоропадський (гетьман Української Держави у квітні – грудні 1918) був масоном, братом ложі «Молода Україна», якою керував С. Моркатун. Деякі міністри Гетьманщини були членами масонських лож. З приходом влади до Директорії УНР масони ще більш зміцнилися в керівництві. Прем’єр-міністром став масон В.Чеховський, командувачем військами і другою особою в Директорії С.Петлюра. З лютого 1919 влада в Директорії та УНР повністю переходить до С.Петлюри. Але єдності між масонами України не було наростав конфлікт за першість в масонстві між Моркотун і Петлюрою, між «самостійниками» та федералістами. В результаті Моркотун був змушений у вересні 1919 року виїхати до Франції, чи не зійшовшись з Петлюрою в питанні про «федерації України і Росії». Петлюра формував кабінети міністрів виходячи з масонського принципу (масони – прем’єр В.Прокоповича, міністри О.Шульгин, Лівицькому А.М. та ін.). У квітні 1919 р Петлюра звернувся до світового масонства з проханням підтримки УНР. Петлюра показував, що в Україні склалося масонський рух, який об’єднано «Великої ложею України» – 7 лож, 83 гуртка, 800 масонів. У 1919 р Україна відвідав представник «Великого Сходу Франції» Ш.Дюбрель. Після свого вояжу він запропонував масонам і уряду Франції визнати УНР. У 1920 р у Франції, Польщі, Швейцарії, в містах де проживали українці – емігранти стали створюватися масонські ложі. У лютому 1920 р. в Парижі було засновано «Об’єднання слов’янських масонів» У 1920 р. «Велику ложу України» визнала «Велика ложа Швейцарії» і до 1932 р. в Женеві була розташована штаб-квартира української ложі. У Парижі «Велику ложу України» так і не визнали через інтриги Моркотун. Але після приїзду С.Петлюри і В.Прокоповича в Париж і ін. Там був відкритий масонський «Верховна Рада України», який об’єднав українських масонів -емігрантов з Франції, Швейцарії, Румунії, Польщі. Вбивство Петлюри, в 1926 році, в Парижі, і судилище над Петлюрою завдало серйозного удару по українській масонерії в Західній Європі. «Червоний терор» 1918-20 рр. привів до знищення всіх політичних опонентів більшовиків в числі яких було багато масонів. Але, дивно, що в СРСР, до 1929 р., в атмосфері таємниці і секретності масони продовжували збиратися. Масонські ложі «Світанок» та «Світло правди» підпільно діяла в Києві до 1929 р. У 1929-33 рр. в Україні труять інтелігенцію, причому в числі репресованих у ті роки .Можно виявити багатьох масонів «призову» 1900-18 рр. У 1932 р. масонерії вирішила об’єднати підпільні ложі в СРСР, які, за даними масонов- емігрантів ще існували в СРСР. Було вирішено присвятити Ю.Терапіано в 33 градус і таємно направити в СРСР для керівництва «підпільним масонством». Останні дані про масонів в Україні першої третини ХХ ст. відносяться до 1933 р. Тоді київські масони звернулися в Міжнародну масонську асоціацію з повідомленням про «таємних роботах» і заявили протест проти голодомору – знищення українського селянства. Українські брати в 30-х-50-х рр. у Франції входили в об’єднані русско- українські ложі «Астрея» і «Гамаюн». У Франції на початку 60-х рр. створився коло нових українських масонів: І.Мусяновіч, Л.Гузар, брати Вірсти, С.Татарула, В.Феденко та ін. які створили українську ложу «Голос України» №117 Великої Національної Франції, існуючу і донині.
